Х-19

Під керівництвом доктора Войтенко, однієї з учасниць групи С-Свідомість, у лабораторії X-19 проводили генетичні дослідження, спрямовані на вивчення впливу ноосфери на структуру ДНК живих організмів. У ході експериментів аналізувалися мутаційні зміни, що виникали під дією впливу аномальної енергії ноосфери. Паралельно велися роботи з пошуку біо-механізмів, здатних забезпечити стабільну взаємодію біологічних систем з аномальною енергією. Одним із таких напрямків було створення експериментальних псі-організмів, які могли б виступати носіями або провідниками аномального поля і водночас бути потенційною ланкою між живою матерією і штучними псі-структурами мережі «Х».

Дослідження, проведені в X-19, стали науковою та методологічною основою для створення установки «Я-1М» у Х-16 (дивись архів, секція ТЧ 07-90). Отримані в лабораторії дані дозволили розробити концепцію штучної псі-структури, здатної до обробки величезних масивів даних ноосфери. На пізніх етапах проєкту планувалося здійснити синхронізацію псі-організмів, створених у X-19, із «Я-1М», що мало забезпечити контрольований двосторонній обмін між живими системами та штучним псі-контуром.

Через розташування під ЧАЕС, територія сильно забруднена радіацією та аномальними утвореннями. Інформація про точне розташування лабораторії відсутня, що наразі унеможливлює її пошуки.

Вчений: 18 грудня 2005 року. Сьогоднішнє спостереження вибивається з усіх попередніх моделей. Об’єкт демонструє не просто реакцію на поле. Він поводиться, наче вбудований у нього. Зв’язок з ноосферою не виглядає пасивним або резонансним, як у попередніх зразків. Це радше короткий уривчастий діалог.

Найбільше мене дивує емоційна складова, якщо це можна так назвати. У моменти збудження об'єкта показники середовища змінюються без зовнішнього впливу: падає тиск, електростатичний фон стає нестабільним, з’являються слабкі аномальні флуктуації. Коли ж об’єкт заспокоюється — усе повертається до норми.

Навколишній простір ніби підлаштовується під його стан.

Найцікавішою була фіксація відчуття присутності наміру. Об’єкт ще не усвідомлює цього зв’язку, але ноосфера вже явно реагує, ніби визнає нового співрозмовника. Якщо цей зв’язок стабілізується, річ буде не в тому, чи він впливатиме на середовище. Питання: наскільки далеко може сягнути цей вплив?