Фундамент

Фундамент — центральна лабораторія проєкту «Х», що виконує функцію вузла керування та зв’язку всієї мережі «Х». Саме через Фундамент здійснюється координація роботи підпорядкованих лабораторій, псі-установок і допоміжних об’єктів мережі.

Після відновлення мережі «Х» синхронізатор у Фундаменті відновив функціонування. Фіксується стабільна псі-активність та обмін даними з іншими вузлами мережі. Точне розташування Фундаменту залишається невідомом через протидію Корпусу розвідникам, що діють у Прип’яті.

Сталкер: Значить, діло було так. Надумав я з хлопцями здійснити рожеву мрію дитинства — побачити Прип’ять. Знайшли одного провідника, який пообіцяв довести в обхід Рубежу та патрулів Корпусу. Але в один бік. Так і каже: «Назад ви якось самі, я веду в один бік».

Ми з хлопцями прикинули пламєгаси до носів і думаємо: «Будемо вирішувати проблеми у міру їх появи. Головне туди дійти, а назад якось вийдемо».
Ну значить, цей лоцман радіоактивний проклав нам курс до Рудого лісу, там нам очі зав’язав і кудись повів, а пов’язки зняв уже в якомусь тунелі з Монорельсом. Каже: «Знімайте пов’язки, бо можуть бути проблеми». Не знаю, про які проблеми він казав, бо з усіх проблем була зграя тушканів та труба, в яку Сосна влупився головою.

Вилізли ми через якийсь каналізаційний люк у дворі в Прип’яті. Що я вам скажу: вид цих багатоповерхівок таки заворожує. Ми аж зависли, як той старий комп від реалістичних налаштувань графіки. А коли нас розморозило, то цей провідник зник, наче в аномалії розчинився. То й біс із ним, домовленість така була. Так цей Коперфільд Чорнобильський зник разом із люком, через який ми вилізли. Скільки не шукали дірку, так і не знайшли.

І тут Сосну в ударену голову осяяло: це ж тут артефакти вже давно ніхто не збирає. І дійсно. Тільки ми увімкнули сканери, а там — Йосип на кобилі! — вони всі як один дружно задзвеніли! Я стільки артефактів в житті не бачив. Ми за півгодини всі контейнери позабивали. Народ, там їх стільки, що ми дешеві вже навіть і не брали. Це не Прип’ять, це натуральний Клондайк артефактів!

Було б усе добре, поки Тарантіно не закортіло екскурсії, щоб його нехай. Типу, хлопці, тут же точно має бути якась Х-лабораторія. Почухали ми свої тім'ячка і не придумали нічого кращого, ніж перевірити підвал готелю «Полісся». Тільки ми туди спустилися, як нас оточив загін Корпусу. Думаю, тут нам і буде срака-байрака.

Але їх старший раптом каже: «У вас сьогодні, хлопці, щасливий день. У мене боєць в аномалію залетів, треба його оперативно до лікаря на Янів віднести».

Самі розумієте, це пропозиція, від якої не можна відмовитися. Ну, значить, ми того пораненого — на носилки, і втрьох, як той індійський моторикша, донесли аж до парадного входу Янова. Там на нас спочатку трохи скоса подивились, але бачать, що не з порожніми руками стоїмо такі захекані. Типу, хлопці реально по ділу в двері гупають.

Коротше, фартило нам того дня на повну, хоч лотерейний квиток купуй: і Прип’ять побачили, і повні рюкзаки артефактів винесли, і Корпус відпустив із миром, а не з кулею в голові.