Моноліт

Фракція Моноліт — одна з найстаріших та найнебезпечніших сил у Зоні. Вона сформувалася зі сталкерів, які вірили в існування загадкового кристалу Моноліту, що нібито здатен виконувати бажання. На ранньому етапі існування фракція декларувала себе як захисника Зони від шукачів легкого зиску, а також тих, хто прагне віднайти сам Моноліт у Центрі Зони.

Напередодні Надвикиду більшість бійців Моноліту вирушили вглиб Зони, минаючи «Випалювач мізків», із метою досягти Центру. Після цього фракція на тривалий час зникла з поля зору. Згодом сталкери почали фіксувати появу агресивних, замкнутих загонів, які не вступали в переговори й атакували всіх без винятку. Згодом стало відомо, що причиною цієї трансформації було втручання вчених С-Свідомості. Бійців фракції Моноліт зомбували та перетворили на керований інструмент охорони підступів до ЧАЕС та лабораторій С-Свідомості в Центрі Зони.

Члени фракції демонструють фанатичну відданість Моноліту, який вони вважають божественним проявом волі Зони. Поклоніння Моноліту є обов’язковим для всіх бійців. Поширеною є віра в те, що Зона — жива сутність, а самі монолітівці є її обраними захисниками. Вони небагатослівні, уникають контактів і компромісів, не реагують на псі-випромінювання та викиди. Інші сталкери зазвичай уникають зустрічей із ними, вважаючи їх фанатиками.
Монолітівці відомі зведенням гіперболоїдних конструкцій з підручних матеріалів, які виконують функцію ідолів і водночас антен-передавачів. Фракція не підтримує союзів з іншими силами Зони, проте нейтрально ставиться до зомбованих сталкерів, вважаючи їх «наверненими». Решта розглядаються як невірні та підлягають знищенню.

У 2011 році, до походу «Чистого неба» на ЧАЕС, фракція контролювала частину Лиманська, Покинутий шпиталь і саму ЧАЕС. Після цих подій їхні позиції суттєво ослабли, однак другий Великий викид дозволив Моноліту частково повернути втрачені території.
У 2012 році, до вимкнення «Випалювача мізків», під контролем фракції перебували Прип’ять, Радар і ЧАЕС, а також здійснювалися спроби прориву на південь через Бар’єр. Після дій Стрільця та знищення С-Свідомості фракція значно ослабла. Бійці поступово почали відходити від псі-програмування Моноліту. На час проведення операції «Фарватер» за межами ЧАЕС Моноліт утримував лише східну частину Прип’яті, а чисельність фракції поступово скорочувалася через втрату централізованого контролю.

Після інциденту в лабораторії Х-11 фракція Моноліт відновила своє існування. Колишні бійці, розпорошені по всій Зоні, почали повертатися до старих сховків і відновлювати бойові дії. Зафіксована висока активність у Малій Зоні, де монолітівцям вдалося захопити «Сферу» та західний КПП, а також здійснити спробу захоплення Залісся. Основні сили фракції були стягнуті до Прип’яті, де вони зіткнулися з організованим опором загонів Корпусу.

Монолітівець: Це було ще до Полудня. Сьогодні я став свідком того, як Моноліт знову веде нас правильним шляхом. Фауст покликав мене і сказав, що Моноліт звернувся до нього. Його воля була чіткою: нам потрібне сховище для братів, бо нас стане більше. Це лише початок, і дедалі більше сталкерів прозріватимуть і приходитимуть до справжньої віри.

Я розповів Фаусту про споруду в самому центрі Прип’яті. Колись там збиралися люди на вистави і збори, ще до того, як світ побачив сяйво Моноліту. Будівля велика, з театральною та спортивною залами. А перед нею — відкрита площа, ідеальна для оборони. Краще місце годі й шукати. Фауст відразу зрозумів: це саме те, що потрібно для здійснення волі Моноліту. Я спитав, чи можемо ми стягнути з навколишніх будинків ліжка та матраци. Дорога до світла довга, і братам потрібно буде відновлювати сили. Фауст погодився і сказав, що радий нашій зустрічі, що я і мої друзі стали частиною братства єдності. У той момент я відчув щастя — я на своєму місці.

Ми разом прославили волю Моноліту.
Перед тим як розійтися, Фауст дав ще один наказ. У спортивній залі ми маємо звести вівтар і сховати там обладнання, яке передасть нам брат з групи «Графіт». Поруч необхідно покласти артефакт з електри. Такою є воля Моноліту, і сумніву в ній бути не може. Коли Фауст залишився на самоті, я чув, як він тихо говорив до себе. Він усвідомив, що більше не сам — у нього є паства, про яку треба дбати і яку слід вести. Ті, хто прозріють, гідні світла й тепла Моноліту. А ті, хто не визнає істинного Бога, відчують гнів його синів.

Я знаю: Моноліт веде нас. А ми станемо його щитом і його карою.